Дерево - велика, багаторічна, дерев'яниста рослина заввишки починаючи від 3м.

1. Дуб.

Дуб (Quercus) — рід багаторічних рослин родини Букових, що налічує близько 600 видів. Його представники поширені переважно у помірних областях Північноїкулі. Серед дубів існують цінні деревні, танідоносні, лікарські та декоративні рослини, деякі з них у минулому широко використовувались як харчові.

Дуб у багатьох народів вважався найкрасивішим деревом, і до нього ставилися з пошаною і любов'ю. Недарма латиною дуб так і називається: «гарне дерево» — Кверкус (Quercus).

До дубів належать переважно великі дерева до 40 метрів заввишки. Стовбур у цих дерев, як правило, товстий, гілки звивисті, кремезні, утворюють широкий намет з листя, який справляє враження потужності і сили.

Деревина дуба особливо міцна. Дубові колоди, потрапивши у воду, не гниють, а стають чорними і ще міцнішими, утворюючи т. зв. морений дуб, який особливо цінується в столярних роботах.

Дуб починає цвісти на відкритих місцях у двадцять років, а в лісі — в п'ятдесятилітньому віці. Одночасно з листям з'являються повислі сережки з тичинками, по чотири в кожній квітці. На довгих же стеблинках виростають маточкові квітки по дві-три разом. З цих квіток після запилення утворюються жолуді. Кожен жолудь сидить в круглій чашечці — плюсці.

Найчастіше використовується при виготовленні меблів. Дубові меблі вважається найкрасивішими і міцними, крім того, щільна деревина дозволяє прикрасити деталі рельєфним різьбленням.

Діброви - ліси, у яких переважно ростуть дуби, Дуб займає 27 % площі державного лісового фонду України.

Учені знайшли докази того, що тодішні люди розтирали жолуді дуба на борошно.

Дуби — довговічні рослини, деякі з них доживають до двох тисяч років, а столітні дуби зустрічаються дуже часто.

З часів Запорізької січі в селі Верхня Хортиця зберігся 700-річний дуб. Його так і називають Запорізьким дубом. Стовбур цього велетня завширшки 6 м 32 см, коріння розрослося на 100 метрів, крона сягає 30 м завширшки. Запорізький дуб згідно з переказами, був свідком того, як козаки писало під ним листа турецькому султану.

Рекордсмен серед українських дубів — Юзефінський дуб, який росте в Рівненській області, давньому велетневі понад 1300 років.

Інший серед українських дубів рекордсменів — Дуб Чемпіон, який росте в Закарпатській області. Давній пам'ятці природи близько 1300 років.

2. Граб звичайний.

Граб звичайний (Carpinus betulus L.) — дерево родини березових. Стовбур часто ребристо-незграбний, гладкий у верхній частині, але потрісканий у нижній. Красиве дерево від 5 до 30 м заввишки, вкрите сріблисто-сірою корою. Крона компактна, гладка, густа, циліндрично-округлої форми. Листя овальне (6-15 см завдовжки, 3-6 см завширшки, загострене.

Квітки запилюються вітром, адже суцвіття звисають до низу на гілках сережками, які з'являються навесні.

Плід - невеликий горіх, 3-6 мм в довжину, овальної форми, бурого забарвлення, ребристий на дотик.

Граб невибагливе і витривале дерево. Тіньовитривала рослина. Квітне у березні-квітні. Плоди достигають у вересні.

На території України росте в Карпатах, Лісостепу, на Поліссі, зрідка в Степу. Займає 3,7% площі державного лісового фонду України.

Граб має цінну тверду важку деревину.

Основні властивості деревини граба звичайного — твердість і погана розколюваність — визначають її застосування. З неї виготовляють дерев'яні деталі простих машин, музичних інструментів (клавіші для роялів та піаніно).

У будівництві застосовують мало, бо стовбури граба, як правило, криві, деревина жолобиться і в ґрунті загниває. Деревина граба дає дуже добре паливо.

Гілки, листя й плоди граба звичайного придатні як корм для домашніх тварин.

3. Модрина європейська.

Модрина європейська (Larix decidua) — струнке високе (20-40 м) дерево родини соснових. Модрина — єдине в Україні листопадне хвойне дерево. Восени її хвоя забарвлюється в золотаво-жовтий колір і опадає.

Дерево з конусоподібною кроною, старі дерева з горизонтальним довгим гіллям.

Стовбур вкритий товстою, з глибокими борознами, брунатно-бурою корою. Молоді гілки жовто-зелені, на них розміщені короткі подушкуваті пагони. Зазвичай на гілках хвоя розміщена поодиноко, на коротких бічних — пучками по 20-50 хвоїнок.

Деревинна, танідоносна, фарбувальна, жиро- і ефіроолійна, смолиста, лікарська, камеденосна, пилконосна, декоративна й фітомеліоративна рослина.

Модрина європейська в Україні поширена в західних Карпатах. Солевитривала, морозостійка, швидкоросла, світлолюбна рослина. Запилюється у квітні.

Деревина модрини європейської — дуже цінний будівельний і виробний матеріал. Її використовують у суднобудуванні,

вагонобудуванні (замінник дуба), у гідротехнічних спорудах (виготовлення водоспусків, труб тощо), на телеграфні і телефонні стовпи, будівництво будинків (підвалини), шахтні стояки, на виробництво паркету, дощатої підлоги тощо. З неї виготовляють акумуляторні ящики, рами, двері, ліжка, меблі; винні діжки, великі чани.

Усі види модрин утворюють багато пилку, який за відсутністю іншого корму збирають бджоли.

4. Ялина європейська або звичайна .

Ялина європейська, смерека .Висота дерева складає 50 м при ширині стовбура в 1 м. Це струнке дерево, крона - густа, пірамідальна. Гілки - горизонтальні або пониклі, низько опускаються по стовбуру. Суччя збираються в мутовки. При наявності достатнього освітлення нижній ярус гілок зберігається досить довго. Кора в молодості гладка, бурого кольору. До старості стає лускатій-шорсткою, сірого або коричневого кольору. Пагони жовтого або коричневого відтінків. Можуть бути голими або покритими рудими волосками. Хвоя досить жорстка, зеленого кольору.

Форма хвої - сплюснуто-чотиригранна, довжина - 1-3 див. На дереві хвоя тримається близько 7 років. Зрілі шишки ялини європейської мають подовжено-циліндричну форму. Їх довжина 10-15 см, ширина - 3-4 див. Шишки дозрівають у жовтні, але насіння, як правило, випадають в січні-квітні. Довжина насіння - 3-5 мм. Насіння має жовтувате крило, яке легко від неї відділяється. Цвіте дерево у віці 25-30 років.

Ялинова деревина має жовтувато-білий колір з невеликим рожевим відтінком. Характеризується як м'яка, легка, блискуча. Коренева система горизонтальна, побіжна, за рахунок чого дерево вільно вивертається з землі навіть при сильному вітрі.

Річний приріст становить 50 см. У віці 100-110 років починає знижуватися і до 250 років рослина починає всихати. В окремих випадках може дожити до 500 років.

Ялина дає цінну деревину (вона біла, легка і м'яка), яку широко використовують у будівництві, деревообробній, целюлозно-паперовій промисловості, у виготовленні музичних інструментів тощо. З ялини добувають смолу, дьоготь.

В Україні ялина займає 12,5 % всіх лісових порід (третє місце після сосни й дуба). Ялина поширена насамперед у Карпатах.

5. Сосна звичайна.

Сосна звичайна — високе 25-50 м дерево родини соснових, займає майже третину лісів України(в основному на Поліссі).

Дерево з конусоподібною або пірамідальною кроною. Оскільки це світлолюбиве дерево, нижні його гілки відмирають, очищаючи стовбур. У сприятливих умовах висота сосни досягає 40 м, а діаметр — 1-1,5 м. Дерева, що виросли в густому лісі, мають стрункі, майже циліндричні стовбури і невеличку, високопідняту крону з тонкими гілками. Кора червонувато-бура, лускувата. Молоді пагони зеленуваті, пізніше — жовтувато-сірі.

Укорочені пагони несуть дві хвоїнки 4,5-7 см, що тримаються 3-5 років.

Стиглі шишки яйцеподібно-видовжені (3-7 см завдовжки), сірувато-бурі, матові. При достиганні насіння луски дерев'яніють, розсуваються і воно висипається.

Насіння сосни містить 30 % олії.

Деревина сосни йде на виготовлення щипкових музичних інструментів (балалайки, мандоліни), на клавіатурні дощечки, на виробництво фанери, діжок для малоцінних матеріалів, сухих і напіврідких продуктів (смола, дьоготь) і під рибу.

3 деревини сосни шляхом сухої перегонки одержують деревинний оцет і дьоготь, а в перегонному апараті лишається вугілля, з якого виробляють активоване вугілля. Дьоготь і активоване вугілля використовують у медицині. Крім того, активоване вугілля застосовують для знебарвлення рідин, видалення з них запахів.

Бруньки містять смолу, ефірну олію, вітамін С.

Сосна звичайна утворює багато пилку і клею. Пилок у неї великий, тому бджоли збирають його неохоче.

Із хвої сосни виготовляють хвойно - вітамінне борошно — вітамінний корм для сільськогосподарських тварин.

Хвою дерев масово вражає гусінь совки соснової, шовкопряда соснового.

6. Горобина.

Горобина (Sorbus) — рід рослин родини розових. Листопадні дерева або кущі з перистими або простими листками. Квітки двостатеві, зібрані в щиткоподібні суцвіття. Плоди кулясті або овальні, червоно-жовті, або коричневі, зрідка білі. Коренева система у більшості представників роду поверхня. Росте на різноманітних грунтах. Світлолюбива, але витримує деяке затінення. Росте до 200—300 років, починає квітнути і плодоносити з 10-ти річного віку, а плодові сорти — навіть з 4–5 років.

Горобина — цінна плодова, лікарська і декоративна рослин.

Ягоди горобини застосовують у свіжому чи сушеному вигляді як лікувальний і профілактичний засіб при станах, що супроводжуються вітамінною недостатністю. Сік з свіжих ягід рекомендують при пониженій кислотності шлункового соку. Сухі та свіжі ягоди горобини застосовують як вітамінний засіб у сполученні з кропивою і шипшиною.

На жаль, горобина здатна іноді зумовлювати алергічні реакції, переважно у молодшому дитячому віці.

В Україні є вісім видів,

серед них найбільше поширена

горобина звичайна з яскраво-червоними плодами. На Поділлі і в Карпатах росте берека — високе дерево з цінною деревиною і буро-жовтими плодами.

7. Тополя.

Тополя (Populus) — рід деревних листопадних рослин, родини вербові, заввишки 18 — 45 м і більше, діаметр стовбура - близько метра. Швидкорослі світлолюбні дерева, деякі живуть по 120 — 150 pp. Ростуть тополі дуже швидко і вже у віці сорока років набувають остаточну висоту (якщо і підростають, то несильно), за що свого часу цій рослині віддавали перевагу при озелененні вулиць.

Відомо близько 150 видів, в Україні — 11. Найпоширеніші: тополя тремтяча або осика, тополя чорна або осокір , тополя біла , тополя пірамідальна , тополя дельтолиста або канадська, тополя бальзамічна . Тополю широко використовують в озелененні міст та в полезахисних лісонасадженнях, деякі вирощують як декоративні.

Деревина м'яка, легка, біла, її використовують у паперовому, сірниковому та фанерному виробництвах, у будівництві, для виготовлення штучного шовку. З листя тополі отримують — жовту фарбу, а з бруньок — фіолетову.

Листя і пагони тополі служать кормом для худоби.

Тополя буває жіночого і чоловічого виду, ось пух виділяють тільки жіночі види. Квіти рослини зібрані в суцвіття, які за формою нагадують сережки (вони можуть мати різну форму: циліндричну, пряму або повислу). Для сережок, що ростуть на чоловічих деревах, характерний червоний колір, тоді як жіночі суцвіття жовтого кольору.

Через півтора-два місяці після запилення, коробочки відкриваються, в результаті чого тополиний пух розлітається на всі боки, а дерева вкриваються білою шубою. Незважаючи на величезну кількість насіння, велика частина не приживається.

Бруньки тополі містять ефірні масла, які застосовуються в парфумерії.

Учені стверджують, що тополі вбирають в себе близько 70% вуличного пилу, бруду і диму (один старий тополя очищає повітря від сорока кілограмів сажі і пилу), освіжають і збагачують повітря фітонцидами, вбиваючи хвороботворні мікроби. Цікаво, що тополі виділяють в кілька разів більше кисню, ніж хвойні дерева.

Тополя — один з український народних символів. Оспівана в ряді художніх творів, народних казках та бувальщинах. Зокрема — у творах Т. Шевченка. у народних піснях є символом дівчини, часто дівчини-сироти.

8. Верба біла.

Верба біла - місцеві назви — верба біла, верболіз, білоліз) — вид рослин з роду Верба. Може використовуватися як лікарська рослина.

Дерево досягає (10-25 м заввишки) з широкою округлою кроною,

товстим стовбуром, вкритим темно-сірою поздовжньо-тріщинуватою корою. Листки 5-15 см завдовжки, 1—3 см завширшки.

Верба біла — лісоутворююча порода в заплавних лісах. Часто створює чисті високопродуктивні лісостани. Росте також на вологих луках, по берегах водойм. Морозостійка, світлолюбна рослина. Цвіте у квітні — травні. Один із найбільш ранніх та найцінніших пилконосів. Верба біла поширена на всій території нашої країни, крім високогірних районів Карпат.

Для медичного застосування заготовляють кору верби білої. Її здирають рано навесні, до цвітіння і розпускання листків, коли вона добре знімається. В аптеках ця сировина не продається, рослина належить до нетрадиційних лікарських.

Верба - символ весни, адже «котики» вербові знайомі всім, а це ні що інше як квіти, які з’являються на початку весни.

Навесні дівчата  чепурили себе котиками верби та розпуклими вербовими галузками, наспівуючи веснянку. 

Верба один із символів України, що оспівана в низці художніх творів, народних піснях, казках.